top of page

Як можна допомогти дитині

добре поводитися?

 

  • Подавайте дітям приклад хорошої поведінки.

  • Змінюйте оточення, а не дитину.

  • Висловлюйте свої бажання позитивно.

  • Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ ба­жаєте.

  • Висувайте реальні вимоги.

  • Запитуйте себе, чи відповідають ваші вимоги віку дитини, ситу­ації, в якій вона опинилася.

  • Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням.

  • Допомагайте дітям поводитися краще, даючи їм вибір.

  • Проявляйте свою любов.

  • Прислуховуйтеся до того, що говорить дитина.

  • Визначте певні обмеження для дітей.

  • Використовуйте сміх для того, щоб розрядити напружену ситуацію.

  • Намагайтеся побачити світ очима дитини і зрозуміти її почуття.

  • Хваліть і заохочуйте дитину.

  • Поважайте дитину так, як поважали б дорослого.

  • Плануйте розпорядок дня дитини.

  • Пам'ятайте: діти мають право на позитивне ставлення до себе.

 

 

Десять НЕ МОЖНА Сухомлинського:

  • не можна байдикувати, коли всі працюють;

  • не можна сміятися над старістю;

  • не можна вступати в суперечки з дорослими;

  • не можна виявляти невдоволення через те, що в тебе немає якоїсь речі;

  • не можна допускати, щоб мати давала тобі те, що вона не може дати собі;

  • не можна робити те, що засуджують старші;

  • не можна залишати літню людину самотньою, якщо в неї немає нікого, крім тебе;

  • не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу дорослих;

  • не можна сидіти обідати, не запросивши старшого;

  • не можна чекати, доки з тобой привітається старший, ти повинен привітатися першим.

 

.

Виховуємо у дошкільника

свідоме ставлення до себе

  • Привчаємо дитину уважно ставитися до себе, виявляти інтерес до своїх особливостей, станів, якостей, поведінки, результатів праці тощо.

  • Вправляємо в умінні спостерігати за собою в різних життєвих ситуаціях, порівнювати різні враження про себе, радіти більшості з них.

  • Надаємо перевагу запитальній формі звернень до дитини: "А ти як вважаєш?", "Якої  ти  думки про це?", "Ти зі мною згоден?", "Чому так?", "Чому ні?" тощо.

  • З розумінням ставимось до намагань  малюка  з'ясувати в дорослого, чому слід виконувати те чи інше завдання, яка з цього користь для нього самого та інших людей.

  • Культивуємо самостійну поведінку: прийняття власного рішення, відповідальність за його наслідки, об'єктивну оцінку результатів своєї праці, якостей, вчинків, надання комуь-чомусь переваг та відмова від них.

  • Надаємо часом дошкільникові можливість самому обирати вид діяльності, складність варіанта та спосіб виконання, манеру оформлення кінцевого продукта.

  • Привчаємо виробляти прогностичне  самооцінне судження, сприяємо формуванню позитивного образу - Я, підтримуємо віру дитини в себе, висловлюємо довіру до її можливостей та намірів.

  • Заохочуємо робити припущення, обгрунтовувати та висловлювати власну думку.

  • Завжди відповідаємо на запитання дитини, не уникаємо складних, незручних для себе.

  • Надаємо вихованцю можливість усамітнитися, засередитися на своїх думках і переживаннях, поважаємо його прагнення розпорядитися собою на власний розсуд.

Сприяємо фізичному зростанню дошкільника

 

  • Пов'язуємо фізичне не лише з розвитком м'язів, а й з предметно-практичною діяльністю дитини.

  • Спокійно розглядаємо разом з дитиною людьське тіло, повідомляємо елементарну інформацію про призначення різних його частин, органів.

  • Говоримо дитині правду (адаптовану для віку) про зародження нового життя, призначення статєвих органів, про взаємини чоловіка та жінки, навчаємо диференціювати статєву належність людини.

  • Навчаємо малюка орієнтуватись в основних ознаках здоров'я та хвороби, самостійно виявляти їх, повідомляти дорослому про нездужання та неблагополуччя.

  • Вчимо орієнтуватися в безпечному-небезпечному, корисному-шкідливому, для життя і здоров'я; обігруємо непрості життєві ситуації, пропонуємо дитині апробувати елементарні способи виходу з них.

  • Виховуємо основні фізичні якості: вправніть, витривалість, доступні вікові силу та швидкість, схильність до рухової активності.

  • Підтримуємо інтерес дитини до здорового способу життя, виробляємо в неї звички протистояти нездоровим впливам.

  • Привчаємо розуміти значення міцного здоров'я, виховуємо бажання берегти, підтримувати, доступними способами поліпшувати його.

 

      Україна зобов'язалася дотримуватися принципів Конвенції Організації Об'єднаних Націй з прав дитини. У цій Конвенції виголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження.         

Кожна дитина має право:

  • на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;

  • на захист здоров’я та медично-санітарне обслуговування;

  • на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків або тих, хто забезпечує за нею догляд;

  • на захист від жорстоких, нелюдських або принизливих гідність людини видів поводження чи покарання;

  • на захист від будь-якого покарання;

  • на захист від сексуальних домагань;

  • на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками в разі їх розлучення;

  • на вільне віросповідання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;

  • на свободу думки, совісті, віросповідання;

  • на особисте життя, на недоторканість житла, таємницю кореспонденції.

Права дитини порушуються, якщо:

  • не забезпечена її безпека для життя та здоров’я;

  • її потреби ігноруються;

  • по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження;

  • порушується недоторканість дитини;

  • дитину ізолюють;

  • дитину залякують;

  • вона не має права голосу під час прийняття важливого для сім’ї рішення;

  • вона вільно не може висловлювати свої думки і почуття;

  • її особисті речі не є недоторканими;

  • її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами;

  • дитина стає свідком приниження гідності інших людей. 

 

Як реагує дитина на порушення прав?

  • Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона губиться, блазнює, б’ється, замикається в собі тощо). Її турбує особиста безпека і любов до неї.

  • Вона часто перебуває в поганому настрої, може втекти з дому.

  • Може вживати наркотики або алкоголь.

  • Може вдаватися до спроб суїциду (замаху на своє життя).

 

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

  • Пам’ятати, що дитина — це окрема особистість, яка має власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.

  • Забезпечити її фізичну безпеку.

  • Навчити її казати «Ні», навчити захищатися, вміти поводитися безпечно.

  • Негайно припинити фізичну і словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.

  • Знайти час для щирої розмови з дитиною щодня. Ділитися з малюком своїми почуттями і власними думками.

 

bottom of page