СУМСЬКА ПОЧАТКОВА ШКОЛА № 11
СУМСЬКОЇ  МІСЬКОЇ РАДИ

 

АУТИЧНА ДИТИНА

(аутизм — крайня форма порушення кон­тактів, відхід від реальності у світ власних переживань)

Можливі причини:

• порушення внутрішньоутробного розвит­ку ;

• хвороби раннього дитинства,

• мозкові дис­функції і порушення біохімічного обміну.

Критерії поведінки

Аутична дитина:

1. Уникає спілкування.

2. Від колективної гри відмовляється, віддаючи перевагу індивідуальній грі на са­моті.

3. Любить дотримуватися ритуалів.

4. Говорить про себе в 2-й чи в 3-й особі, як це роблять інші стосовно неї.

5. Ні до кого не звертається з прямими за­питаннями.

6. Ухиляється від прямих відповідей на запи­тання, звернень до неї (часто вона їх навіть не чує).

7. У спілкуванні не використовує міміку та жести.

8. Пізніше за інших дітей вчиться вдяга­тися, роздягатися.

 Рекомендації

 Працюючи з аутичною дитиною, потрібно:

1. Приймати дитину такою, якою вона є.

2. Орієнтуватися на інтереси дитини.

3. Дотримуватися певного режиму і ритму життя дитини.

4. Дотримуватися щоденних ритуалів (вони гарантують безпеку дитини).

5. Навчатися вловлювати найменші вер­бальні й невербальні сигнали дитини, що свідчать про її дискомфорт.

6. Частіше бути присутнім у групі чи класі, де займається дитина.

7. Часто розмовляти з дитиною.

8. Забезпечити комфортну атмосферу для спілкування і навчання.

9. Терпляче пояснювати дитині зміст її діяльності, використовуючи чітку наочну інформацію (схеми, карти тощо).

10. Уникати перевтоми дитини.

 

ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА

(дефіцит активної уваги, рухове розгаль­мування, імпульсивність)

 Можливі причини:

•  Генетичні фактори;

• особливості побудови і функціонування головного мозку;

• пологові травми;

• інфекційні захворювання дитини в перші місяці життя тощо.

Критерії поведінки

Дефіцит активної уваги

1. Непослідовна, їй важко довго утримува­ти увагу.

2. Не слухає, коли до неї звертаються.

3. З великим ентузіазмом береться за зав­дання, але так і не закінчує його.

4. Зазнає труднощів у самоорганізації.

5. Часто губить речі.

6. Уникає нудних завдань і завдань, які потребують розумових зусиль.

7. Часто буває забудькуватою.

 8. Виявляє ознаки занепокоєння (тараба­нить пальцями, совається в кріслі, бігає, ку­дись залазить).

9. Спить набагато менше, ніж інші діти, навіть у ранньому дитинстві.

10. Дуже балакуча.

11. Не може контролювати і регулювати свої дії. Поведінка слабкокерована.

Рекомендації

Постійні окрики, зауваження, погрози по­карання не поліпшують поведінку гіперактивної дитини.

Працюючи з гіперактивною дитиною, по­трібно:

1. Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.

2. Зменшити робоче навантаження дити­ни.

3. Поділяти роботу на короткі періоди, які часто повторюються.

4. Використовувати фізкультхвилинки.

5. Бути драматичним, експресивним педа­гогом.

6. Знизити вимоги до акуратності на по­чатку роботи, щоб сформувати почуття успі­ху.

7. Посадити дитину під час занять поруч з дорослим.

8. Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику, погладжування).

9. Домовлятися з дитиною про певні дії за­здалегідь.

10. Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.

11. Використовувати гнучку систему за­охочень і покарань.

12. Заохочувати дитину одразу ж, не відкладаючи на майбутнє.

13. Давати дитині можливість вибору.

14. Залишатися спокійним. Немає холод­нокровності — немає переваги.

 

АГРЕСИВНА ПОВЕДІНКА ДИТИНИ

(мотивована деструктивна поведінка, що суперечить нормам і правилам

існування людей у суспільстві)

Можливі причини

Деякі соматичні захворювання чи захворю­вання головного мозку; виховання в родині; характер покарань, що застосовують батьки у відповідь на виявлення гніву (притлумлю­ють агресивність у своїх дітей).

Критерії поведінки

Дитина:

1. Часто втрачає контроль над собою.

2. Часто сперечається, лається з доросли­ми.

3. Часто відмовляється виконувати прави­ла.

4. Часто навмисно дратує людей.

5. Часто звинувачує інших у своїх помил­ках.

6. Часто сердиться і відмовляється зроби­ти щось.

7. Часто заздрісна, мстива.

8. Чуттєва, дуже швидко реагує на оточен­ня (дітей і дорослих), що нерідко дратують її.

Рекомендації

Працюючи з агресивною дитиною, по­трібно:

1. Бути уважним до потреб дитини.

2. Демонструвати модель неагресивної по­ведінки.

3. Бути послідовним у покараннях дити­ни, карати за конкретні вчинки.

4. Покарання не повинні принижувати ди­тину.

5. Навчати прийнятних способів виражен­ня гніву.

6. Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустраційної події.

7. Навчати розпізнавати власний емоцій­ний стан і стан оточення.

8. Розвивати здатність до емпатії.

9. Розширювати поведінковий репертуар дитини.

10. Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях.

11. Учити брати відповідальність на себе.